Медіакультура педагога. Форми медіаосвіта.

Ме́діагра́мотність  ( медійна грамотність ) — сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати  повідомлення  різних жанрів і форм для різних типів  медіа , а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив. [1] [2] Медіаграмотність - це мета медіаосвіти, яка думає про людину, яка розвивається до автономії [1, нім]. Перш за все, споживачі інформації повинні володіти базовими та іншими навичками життя, перш ніж бути залученими до використання засобів масової інформації. Медіаосвіта, орієнтована на концепцію медійної грамотності, має враховувати, з якого віку дитина може бути краще розвиватися з опертям на засоби масової інформації, ніж з виокристанням альтернативних занять, і вирівнювати їх розвиток відповідно до досліджень медійного ефекту.

Основні терміни Медіаосвіта  – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Медіапедагоги  – вчителі, викладачі, вихователі всіх ланок системи освіти, працівники бібліотек, керівники і співробітники медіастудій різного профілю в структурі центрів роботи з молоддю та інших організацій, які мають відповідну педагогічну і медіапсихологічну компетентність і впроваджують медіаосвіту. Медіакультура –  культура сприймання і виробництва соціальними групами та соціумом у цілому сукупності інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, технологій комунікації, пошуку, збирання, виробництва і...